Грудневе сонце

Південне сонце ледь біліє. Птахів розгублені отари ховають хмари. Лунко віє холодний гомін Адаларів. Фаланги хвиль щитами перламутру вистукують скелястий стогін. На плечі гір круті первісним хутром лягає сніг, і під розлогі під віяла волоських піній стікає срібний дощ оливи. А дух вогню над коминами, синій, летить, розвіяний, і пахне чорносливом. В.В.